Була наша – стала їхня.

Згідно із Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності” від 6.09.2012 № 5245-VI, який набрав чинності першого січня 2013 року, у державній власності залишилися: а) всі землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок комунальної та приватної власності. Як наслідок, землі за межами населених пунктів у громад просто відібрали. Громадяни зазначають, у декотрих населених пунктах там людські городи, а в інших – і помешкання. Зараз кожній людині слід виготовляти право власності на такі ділянки, аби вводити їх в межі населених пунктів. Люди просто не можуть повірити, що цього не узгоджували сільські сесії. Тому зараз основне питання яке виникає чи можна ввести ці землі в межі села, чи віддадуть нам їх для пасовищ та сільськогосподарських угідь.

Як тільки нове законодавство вступило в дію, якось доволі миттєво почали з’являтися нові господарі, котрі хочуть взяти в довготермінову оренду, або набути право власності власне на ту землю, котра відійшла у державну власність. Сільська рада про це дізнається в останню чергу ( а про декотрі факти й по нині не відає). Адже згідно із новим законодавством, всі дії щодо цих земель погоджуються головою районної державної адміністрації та начальником Головного управління Держземагенства в області.

В свою чергу громади населених пунктів не можуть повірити, що відбулося це без погодження із радами. Насправді нова норма закону цього й не вимагала. Більше того, керівники громад навіть не були повідомлені про дії із цими землями на території села.

У попередні роки у нас була конструктивна співпраця із районними земельниками, що стосується питань безоплатної приватизації та ряду інших питань. Розуміючи цей правовий нюанс, хотілось що б і надалі нас  хоча би  було поставлено до відома. Позаяк, наразі ми протиставлені лобами із людьми.

В зв’язку з чим Липівська сільська рада прийняла наступні рішення: