Ось і закінчився навчальний рік. Святково прибраний спортивний майданчик, наповнений дитячим сміхом, квітами, музикою. Втомлені за рік дітлахи, вчителі, батьки з нетерпінням чекали на цю подію. Гамір, який стоїть коло школи у день останнього дзвоника, зовсім не такий, як кожного буденного дня. Вчувається у ньому і радісне очікування найбажаніших літніх канікул та відпусток, і бентежне – а які ж там будуть результати року – бали в табелях, свідоцтвах, атестатах? Випускники переживали водночас і світлий сум, і біль розлуки з людьми, без яких не уявляють свого життя, і ще – від передчуття зустрічі з невідомим майбутнім. Сплетіння радісного гомону, бентежного щему, дитячого різноголосся та квіткового розмаю з останнім дзвоником вливається у кожну сім’ю, кожну установу, кожну душу. Численні побажання й дружні настанови звучали на шкільному подвір’ї.
Традиційно на початку лінійки директор школи Вінтоняк Василь Якович привітав усіх зі святом. Боже благословення випускники, учні та педагоги школи отримали від отця Андрія. Лунали слова привітань від секретаря сільської ради Оксани Василівни Попович. Урочистості події додавав той факт, що на свято завітали випускники 1956, 1966 та 1976 років, які 60, 50 та 40 років тому також закінчили школу. Шкільна родина бурхливими оплесками вітала випускників минулих років на святковій лінійці. З напутніми словами від випускників 1956 року до присутніх учнів та вчителів звернувся Галик Іван Семенович, від випускників 1966 року Лазаренко Любов Йосипівна, від випускників 1976 року Плазинський Василь Васильович. Лунали оплески учням, які отримували нагороди – і за відмінне навчання, і за спортивні досягнення, мистецькі звершення.
Героями останнього дзвоника традиційно вважаються випускники: вони покидають рідне гніздо, у якому виросли, змужніли, і вже дорослими й мудрими вирушають на пошуки власної долі. Але в якийсь момент всі вони зрозуміють, які прекрасні вчителі навчали їх, які чудові друзі були поруч із ними, отримували оцінки, сиділи за однією партою, таких уже не зустрінеш… Останній дзвоник – як рубіж між дитинством і тим іншим життям, яке починається за шкільним порогом. Випускників із закінченням школи та здобуттям повної загальної середньої освіти вітали класний керівник Лудчак Надія Володимирівна, перша вчителька Вінтоняк Мирослава Михайлівна. Віршовані привітання лунали від учнів перших класів. Звучали напутні слова та благословення від батьків випускників. Випускники подякували вчителям та батькам за знання, тепло і любов, які вони віддавали своїм дітям, і звуки останнього шкільного вальсу закружляли одинадцятикласників в єдиному пориві, а у чисте безхмарне небо злетіли голуби.
А для всіх інших останній дзвоник – це початок відпочинку, мета якого – набратися сил й енергії на подальше навчання й творчий поступ, чого і бажаємо усім учням та педагогічним працівникам Липівської школи.
Вінтоняк В.Я.
Соколовська Н.М
